LIBRARY.UA - цифровая библиотека Украины, репозиторий авторского наследия и архив

Зарегистрируйтесь и создавайте свою авторскую коллекцию статей, книг, авторских работ, биографий, фотодокументов, файлов. Это удобно и бесплатно. Нажмите сюда, чтобы зарегистрироваться в качестве автора. Делитесь с миром Вашими работами!
Прикреплённые файлы
528 дней(я) назад
Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень



Постоянный адрес файла на сервере Либмонстра:

Постоянный адрес документа (прямая ссылка на файл):

http://library.ua/m/articles//download/8868/2786

Дата загрузки ИЛИ последнего изменения файла:

06.07.2016

Готовая обратная ссылка на данную страницу для научной работы (для цитирования):

Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень // Киев: Библиотека Украины (LIBRARY.UA). Дата обновления: 06.07.2016 . URL: http://library.ua/m/articles//download/8868/2786 (дата обращения: 16.12.2017 )

Вирусов нет! Проверено Либмонстром.
© http://library.ua

Libmonster ID: UA-8868
Автор(ы) публикации: С.О. Сафронов
Учреждение образования \ работы: ХНУВС
Источник: Статья

поделитесь публикацией с друзьями и коллегами

УДК 343.988 (477)

                                                                                                       Сафронов С.О., к.ю.н., доцент

кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС

 

Відомості про  осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження,

як елемент оперативно-розшукової характеристики

злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень٭

Традиційно у оперативно-розшукових характеристиках злочинів особливий інтерес становлять відомості про особу, яка вчинила злочин. Вченими розроблено численні рекомендації щодо встановлення особи злочинця, а на базі типових характеристик їх особистостей розроблено відповідні рекомендації щодо планування розкриття та розслідування злочинів, проведення певних оперативно-розшукових заходів та слідчих дій [1, с. 18-19]. В залежності від особистості обвинувачених, існують рекомендації щодо застосування профілактичних заходів впливу на злочинців [2, с. 168-174; 3, с. 140]. Слід зазначити, що переважно вченими надавалась перевага у дослідженнях та розробках рекомендацій, що мають значення в аспекті вивчення особи, яка скоїла злочин [4, с. 105; 5, с. 67; 6, с. 323]. Набагато менше уваги приділяється вивченню особистості потерпілого [7, с. 11]. Можливо, це пояснюється відсутністю наукового консенсусу у визначенні структурних елементів оперативно-розшукової характеристики злочинів. Будь-який злочин характеризується низкою ознак та зв’язків, які мають кореляційну обумовленість і становлять оперативний інтерес. З погляду оперативно-розшукової необхідності, інтерес мають відомості, які можуть посприяти процесу розкриття та розслідування злочину, подолати можливу протидію слідству, зменшити ймовірність помилок правоохоронців, попередити злочини та встановити обставини, які мають бути доказаними. У залежності від виду злочину й окремих його особливостей, форми вини, об’єкта посягання той же самий структурний елемент в характеристиках різних злочинів може бути різним за значенням. Так наприклад, при розкритті крадіжок особистого майна, характеристика жертви злочину має менше значення, ніж при розслідуванні злочинів проти життя та здоров’я. Пояснюється це особливостями впливу віктимологічної поведінки, та ступенем її прояву. Виходячи з цього, зміст оперативно-розшукової характеристики злочинів не може бути однаковим для всіх видів і груп кримінальних деліктів. Доцільність включення будь-якого елементу у зміст оперативно-розшукової характеристики повинна визначатися логікою та потребою практики, і не слід розглядати раніше наведені у літературі структурні елементи оперативно-розшукової характеристики злочинів як наукову парадигму, «дисциплінарну матрицю».

На мою думку, оперативно-розшукова характеристика будь якого злочину де потерпілим є фізична особа, обов’язково повинна містити відомості про жертву злочину, тобто потерпілого. Враховуючи це, за мету ставилося обґрунтувати потребу включення в оперативно-розшукову характеристику відомостей про жертв злочинів та навести певні відомості про потерпілих від умисно заподіяних тілесних ушкоджень.

Безумовним є факт щодо різного ступеня залежності між поведінкою потерпілого та поведінкою злочинця, але очевидним залишається факт наявності такої залежності [8, с. 19]. Злочин є наслідком складного процесу психічної та розумової діяльності людини, її поведінки, взаємних стосунків з оточуючими особами. При цьому, мається на увазі як діяльність особи, що скоїла злочин, так і жертви злочину. Це підтверджують віктиміологичні дослідження вчених [9]. Але, крім віктимних факторів скоєння злочину, існують обставини, які впливають на процес кримінального судочинства, зокрема на розкриття та розслідування злочину. Як свідчить практика, діяльність потерпілих після скоєння злочину має суттєвий вплив на процес розкриття та розслідування злочинів про заподіяння тілесних ушкоджень. Пояснюється це тим, що потерпіли від тілесних ушкоджень є безпосередніми учасниками події злочину, джерелом доказів та слідів злочину, носіями процесуальних прав. Саме тому, їх постзлочинна діяльність становить відповідний оперативний інтерес.

Зазначені вище обставини обумовлюють потребу зібрання, аналізу та використання певних даних про жертв злочинів і включення їх у оперативно-розшукові характеристики злочинів проти особи.

Розглядаючи особистість потерпілого від умисно завданих тілесних ушкоджень, слід зазначити, що в більшості випадків (а це 65%) потерпілий і обвинувачений раніше були знайомі або знаходилися в родинних чи подружніх стосунках. Рідше потерпілий і злочинець не були знайомі один з одним. При цьому, коли жертва й особа, яка заподіяла їй тілесне ушкодження, котрі раніше знали один одного, у 25% відчували обопільно неприязне відношення, яке вони не скривали від оточуючих, а 20% – були один з одним у сварці, про яку знали родичі, колеги або знайомі.

Як показали дослідження, жертвами тілесного ушкодження, в основному, стають особи у віці від 30 до 50 років – 52%. У інших випадках: від 20 до 30 років – 18%; від 50 до 60 років – 17%;  понад 60 років – 7%; від 16 до 20 років – 3%; від 14 до 16 років – 2%; до 14 років – 1%.

77% жертв тілесного ушкодження мали загальну середню освіту. 6% осіб, яким заподіяли тілесне ушкодження, мали освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст, а 9% – спеціаліст. При порівнянні освітнього рівня жертви й злочинця, відзначається більш високий освітній рівень серед перших.

За своєю соціальною приналежністю жертвами тілесного ушкодження переважно були: 1) робітники – 35%; 2) особи без визначеного роду діяльності, занять – 22%; 3) пенсіонери – 19%; 4) службовці – 16%; 5) студенти – 8%.

На момент заподіяння тілесного ушкодження 37% потерпілих були в стані алкогольного сп'яніння. А для 46% жертв злочину, характерним був сімейний стан: неодружений (незаміжня), розведений (розведена), вдівець (вдова).

Узагальнюючи результати, які свідчать про поведінку потерпілого до моменту заподіяння йому тілесного ушкодження, були отримані такі дані: потерпілий ображав особу, яка заподіяла йому тілесне ушкодження, або іншу особу – 29%; фізичний вплив у відношенні будь-кого, першим починав потерпілий – 21%; сварку першим починав потерпілий – 15%; потерпілий чіплявся до будь-кого, зокрема й до сторонніх осіб – 14%; 21% – варіанти різноманітної поведінки, наприклад, нейтральна поведінка потерпілого, всілякі правомірні вимоги, висловлювання зауважень щодо аморальної або неправомірної поведінки кого-небудь, надмірне наставництво і виховання, втручання в розмову, рознімання бійки, відмова зробити певні дії (готувати їжу, зробити покупку, вимкнути гучно граючу музику), не реагування на зроблене йому зауваження, обман, скоєння дрібної крадіжки тощо. Нейтральна поведінка[1] жертви зустрічається значно рідше ніж інші види поведінок. У тих випадках, коли при розслідуванні буде встановлено факт нейтральної поведінки жертви, може сформуватися судження про безмотивний злочин. Але, оскільки мотив є внутрішньою психологічною причиною поведінки особи, яка вчинила злочин, і може знаходитися у взаємозв'язку з можливою психічною аномалією або патологією особи, його інтелектуальними особливостями, то він може бути абсурдним, чітко не вираженим. При нейтральній поведінці жертви, формуванню мотиву злочину може передувати будь-яка подія, не пов'язана зі злочином, але вона може викликати в особи, яка вчинила злочин, емоційну нестійкість, агресію. Або ж у результаті менталітету, суб'єктивного сприйняття подій, неправильного розуміння та тлумачення поведінки жертви, складається мотивація протиправної поведінки. У таких випадках ані свідки, ані жертва злочину не можуть давати показання про мотив поведінки особи, яка скоїла злочин, і встановлення мотиву заподіяння тілесного ушкодження ускладнюється. Але потерпіли, намагаючись зрозуміти причини скоєння злочину, пояснюють мотив та мету злочину, керуючись суто власними міркуваннями. Недостатність доказів щодо деяких елементів суб’єктивної сторони злочину потерпіли усувають своїми свідченнями, які бувають необ’єктивними і помилковими. Цей фактор завжди слід враховувати при розкритті та розслідуванні злочину.

Після заподіяння тілесного ушкодження більшість жертв (91%) припиняють активну діяльність, намагаються залишитися на самоті, надати собі самостійно першу допомогу, закликають на допомогу інших осіб. Через сильне душевне хвилювання, стрес або страх, відразу після заподіяння тілесного ушкодження 5% жертв бігли або йшли з місця, де їм було заподіяно тілесне ушкодження. Іноді, пройдені ними пішки відстані були досить значними, а деякі жертви користувалися різними видами транспорту. 4% жертв після заподіяння їм тілесного ушкодження продовжували активні дії. В основному вони виражалися в спробі забрати знаряддя злочину, вчинити фізичне насильство у відношенні злочинця. 5% потерпілих погрожували фізичною розправою або іншою помстою особі, яка заподіяла їм тілесне ушкодження. Погроза здійснювалася як безпосередньо самою жертвою, так і її родичами, подружжям або знайомими.

У 22% дослідницької вибірки мали місце випадки звернення потерпілих з клопотаннями про непритягнення обвинувачених до відповідальності, клопотання про повернення їм поданих заяв про злочин, відмова від позовних заяв про відшкодування завданої шкоди. Причинами такої поведінки є випадки, коли обвинувачені, переважно з числа близьких родичів потерпілих, шантажують останніх висловлюваннями наміру вчинити суїцид, заподіяти собі тілесне ушкодження. Так, наприклад, обвинувачена О., яка заподіяла тяжке тілесне ушкодження своїй матері, заявила їй, що у разі, якщо та не забере заяву з міліції, вона покінчить життя самогубством, тому що не бажає сидіти за гратами. Злочинці переконують жертву, яка є їх родичем або подружжям, у доцільності забрати заяву, змінити показання, мотивуючи це тим, що у випадку його (її) засудження до позбавлення волі сім'я розпадеться, матеріальне становище погіршиться тощо.

Практичні працівники ОВС України свідчать про численні випадки підкупу потерпілих. Обвинувачені, їх родичі або захисники надають або обіцяють жертві чи особам, які зацікавлені у стані здоров'я жертви, кошти або інші матеріальні вигоди за умови, якщо жертва забере заяву, змініть свої показання або надасть неправдиві свідчення, відмовиться від проходження судово-медичної експертизи.

Злочини щодо навмисного заподіяння тілесних ушкоджень відбуваються переважно в умовах очевидності. У більшості випадків – 52 %  є свідки-очевидці злочину, які знайомі або з жертвою або з особою, яка вчинила злочин, або з ними обома. Результати анкетування працівників органу дізнання та досудового слідства України вказують на наявність тенденції агресивної поведінки потерпілих щодо таких свідків. Потерпілі або їх родичі стали частіше домовлятися зі свідками про зміст їх свідчень.  Застосовують підкуп,  ублагання,  різноманітні погрози.

Інтерв’ювання слідчих та працівників карного розшуку дозволяють навести сучасну (за останні 4 роки) характеристику осіб, які постраждали від тілесних ушкоджень та притаманну для них типову постзлочинну поведінку.

Потерпілі з низьким рівнем доходу частіше йдуть на компроміс з обвинуваченим, ставлять собі на мету – отримання матеріальної компенсації за заподіяння тілесного ушкодження. Вони часто змінюють свої показання та відмовляються проходити судово-медичну експертизу, відмовляються приймати участь у слідчих діях (відтворення обстановки та обставин події, очної ставки), проявляють солідарність з захисником обвинуваченого. Такі свідки не наполягають на покаранні злочинця якщо збитки їм відшкодовані. Особи з достатнім рівнем доходу намагаються отримати якомога більшій розмір матеріальної  та моральної компенсації. Крім того, такі свідки намагаються щоб злочинець обов’язково був засуджений та поніс кару, передбачену санкцією статті КК України. Вони цікавляться результатами досудового слідства, намагаються допомогти у діяльності співробітників міліції щодо збору доказів злочину.

Особи з високим рівнем доходу майже завжди намагаються помститися зі злочинцем протиправним способом, вирішують питання щодо відшкодування шкоди неправовим шляхом. Потерпілі з числа таких осіб пропонують співробітникам міліції винагороду за знайдення злочинця та притягнення його до кримінальної відповідальності.

Потерпілі, які є громадянами похилого віку, незалежно від свого матеріального стану, переважно бажають засудження обвинуваченого та його покарання через позбавлення волі.

Потерпілі жіночої статі, більш схильні вибачати заподіяння тілесних ушкоджень особам чоловічої статі і, майже ніколи не вибачають жінкам, прагнучі їх покарання.

На завершення слід зазначити, що відомості про жертву злочину мають суттєвий оперативно-розшуковий інтерес у будь-який оперативній ситуації.  Якщо злочин є неочевидним, тобто невідома особистість злочинця, обставини події злочину, мотиви злочину, то відомості про жертву можуть дозволити звузить коло пошуку стосовно підозрюваних осіб, встановлення мотиву злочину. Безумовно, якщо злочин є очевидним та правоохоронним органам відомі і особистість злочинця, і особистість потерпілого оперативно-розшукова характеристика у обсязі загальних відомостей про особистість жертви злочину має мало сенсу. Але, така характеристика не втрачає своєї актуальності та корисності в аспекті відомостей про типову й імовірну постзлочинну поведінку потерпілого, що стане підставою для вжиття певних заходів, зокрема і стосовно обрання певної оперативної тактики для виконання одного із завдань оперативно-розшукової діяльності – забезпечення інтересів кримінального судочинства, про що зазначено у ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Завдання щодо забезпечення інтересів кримінального судочинства обумовлює потребу здійснення оперативного супроводження досудового слідства та судового провадження по кримінальній справі, у зв’язку з чим, виникає потреба стосовно подальших наукових досліджень у напрямку вивчення постзлочинної  діяльності жертв злочину.

Література:

  1. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: Правовой анализ. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 160 с.
  2. Попередження і розкриття злочинів підрозділами карного розшуку: Підручник / за ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: РВВ МВС України, 2000. – 432 с.
  3. Литвинов А.Н. Предупреждение преступлений и правонарушений: научно-практическое пособие. – М.: ЮРКНИГА, 2004. – 160 с.
  4. Шнайдер Г. Й. Криминология: Пер.с нем. / Под ред. Л.О. Иванова. – М.: Издательская группа «Прогресс»-«Универс», 1994. – 504 с.
  5. Бородин С.В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы. – М.: Наука, 1990. – 272 с.
  6. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения практики борьбы с преступностью. К., 2002. – 458 с.
  7. Сыроед Т.Л. Права жертв преступлений: Международные стандарты и национальное законодательство. – Харьков: Эспада, 2002. – 272 с.
  8. Глонти Г.Ш.  Криминологическая характеристика поводов к совершению преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. Вып. 44. М., 1986. – С. 16-25.
  9. Вандышев В.В. Связь «жертва-преступник» и ее использование в раскрытии и расследовании умышленных тяжких телесных повреждений: Учебное пособие. – Л.: ЛВК МВД СССР, 1987. – 96 с


٭ Відомості оперативно-розшукової характеристики щодо жертв злочину не стосуються випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які скоєні на замовлення. Зазначені вище відомості складені на базі вивчення 400 кримінальних справ про тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також на аналізі даних анкетування та інтерв’ю 250 слідчих та оперуповноважених карного розшуку ОВС України.

[1] Під нейтральною поведінкою, у даному випадку, розуміється така поведінка жертви злочину, яка  не створює негативних, шкідливих умов або обставин і не викликає об`єктивної необхідності відповідної реакції іншої людини.

Orphus

© library.ua

Постоянный адрес данной публикации:

http://library.ua/m/articles/view/Відомості-про-осіб-яким-заподіяно-тілесне-ушкодження-як-елемент-оперативно-розшукової-характеристики-злочинів-про-умисне-заподіяння-тілесних-ушкоджень

Похожие публикации: LRussia LWorld Y G


Публикатор:

Сергей СафроновКонтакты и другие материалы (статьи, фото, файлы и пр.)

Официальная страница автора на Либмонстре: http://library.ua/Sergiys

Искать материалы публикатора в системах: Либмонстр (весь мир)GoogleYandex

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

С.О. Сафронов, Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень // Киев: Библиотека Украины (LIBRARY.UA). Дата обновления: 06.07.2016. URL: http://library.ua/m/articles/view/Відомості-про-осіб-яким-заподіяно-тілесне-ушкодження-як-елемент-оперативно-розшукової-характеристики-злочинів-про-умисне-заподіяння-тілесних-ушкоджень (дата обращения: 16.12.2017).

Найденный поисковым роботом источник:


Автор(ы) публикации - С.О. Сафронов:

С.О. Сафронов → другие работы, поиск: Либмонстр - РоссияЛибмонстр - мирGoogleYandex

Комментарии:



Рецензии авторов-профессионалов
Сортировка: 
Показывать по: 
 
  • Комментариев пока нет
Свежие статьиLIVE
Публикатор
Сергей Сафронов
Харьков, Украина
191 просмотров рейтинг
06.07.2016 (528 дней(я) назад)
0 подписчиков
Рейтинг
0 голос(а,ов)

Ключевые слова

Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень
 

Форум техподдержки · Главред
Следите за новинками:

О проекте · Новости · Отзывы · Контакты · Реклама · Помочь Либмонстру

Украинская цифровая библиотека ® Все права защищены.
2014-2017, LIBRARY.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту)


LIBMONSTER - INTERNATIONAL LIBRARY NETWORK