LIBRARY.UA - цифровая библиотека Украины, репозиторий авторского наследия и архив

Зарегистрируйтесь и создавайте свою авторскую коллекцию статей, книг, авторских работ, биографий, фотодокументов, файлов. Это удобно и бесплатно. Нажмите сюда, чтобы зарегистрироваться в качестве автора. Делитесь с миром Вашими работами!

Libmonster ID: UA-2840

поделитесь публикацией с друзьями и коллегами

Автор: О. С. ЖЕРНОКЛЕЄВ, I. Я. РАЙКIВСЬКИЙ

(Iвано-Франкiвськ)

У статтi розповiдається про життя й дiяльнiсть Володимира Темницького - члена урядiв УНР, багатолiтнього голову Української соцiал-демократичної партiї (УСДП).

Актуальним завданням сучасної iсторичної науки залишається всебiчне вивчення персоналiй видатних громадсько-полiтичних дiячiв, чиї iмена в умовах панування в Українi однопартiйної тоталiтарної системи перебували поза межами наукових дослiджень або й узагалi були викресленi з української iсторiї. До них слiд вiднести й Володимира Темницького (1879-1938) - члена урядiв Української Народної Республiки, багатолiтнього голову Української соцiал-демократичної партiї (УСДП), яка вiдiграла помiтну роль в iсторiї захiдноукраїнських земель кiнця XIX - першої половини XX ст.

Багатогранна дiяльнiсть В.Темницького не знайшла належного висвiтлення у вiтчизнянiй iсторiографiї. Окремi аспекти теми вiдображено в працях сучасникiв подiй, якi тiєю чи iншою мiрою розкрили участь УСДП у суспiльно-полiтичному життi Захiдної України1 . Вiдгуком на смерть В.Темницького стала публiкацiя статтi товариша по партiї I.Квасницi, в якiй вiдображено найважливiшi сторiнки його життя та громадсько-полiтичної дiяльностi2 .

стр. 68


У радянськi часи партiю українських соцiал-демократiв, до якої належав В.Темницький, трактували як "дрiбнобуржуазну", "опортунiстичну". Дiяльнiсть УСДП та її провiдних дiячiв не вписувалася в офiцiйну класову схему суспiльно-полiтичного руху i мало цiкавила радянських дослiдникiв. Iсторики української дiаспори також серйозно не займалися дослiдженням дiяльностi партiї. Короткi вiдомостi про В.Темницького мiстить "Енциклопедiя українознавства"3 . Лише в умовах розбудови в Українi незалежної демократичної держави виникли можливостi для об'єктивного дослiдження iсторiї української соцiал-демократiї4 , посилився iнтерес до дiяльностi вiдомих партiйних дiячiв, однак постать її багатолiтнього голови В.Темницького досi залишалася поза увагою дослiдникiв. У сучаснiй iсторiографiї так i не створено цiлiсного полiтичного портрета цього визначного громадського дiяча. Тому завданням даної статтi стало вiдтворення основних вiх полiтичної бiографiї В.Темницького на тлi суспiльно-полiтичних процесiв в Українi першої третини XX ст.

Володимир Темницький народився 14 липня 1879 р. в с.Хлопiвцi Гусятинського повiту на Тернопiльщинi, у Галичинi, що перебувала тодi у складi Австро-Угорської монархiї, в сiм'ї греко-католицького священика5 . Навчався спочатку в Коломийськiй гiмназiї, яку змушений був покинути через своє захоплення прогресивною лiтературою, i згодом перебрався до Золочева, де в гiмназiї заснував гурток-читальню для учнiв, органiзувавши серед них обговорення рефератiв та дискусiї. Протягом трьох рокiв В.Темницький був головою цього гуртка6 . По закiнченнi гiмназiї вiн поступив на правничий факультет Львiвського унiверситету.

Активну громадсько-полiтичну дiяльнiсть В.Темницький розпочав уже в студентськi роки. Вiн став одним iз засновникiв українського студентського об'єднання "Молода Україна" та однойменного щомiсячного журналу для молодi. Пiсля першого вiча всiх українських студентiв вищих навчальних закладiв Австрiї, яке вiдбулося 13 липня 1899 р. у Львовi й започаткувало боротьбу за вiдкриття українського унiверситету, восени того ж року В.Темницький разом iз О.Грабовським, В.Старосольським, Є.Косевичем, Л.Цегельським, А.Крушельницьким та С.Горуком увiйшов до складу редакцiйного комiтету часопису "Молода Україна", що виходив у Львовi у 1900-1903 pp.7 . Погляди його видавцiв були чiтко задекларованi в редакцiйнiй передовiй статтi першого номера: "Стягом, що пiд ним спiшитимемо в бiй за нашi iдеали, є для нас одне велике слово: УКРАЇНА... Наша нацiональна iдея, се не само питання мови, не само питання етнографiчної вiдрубностi, се питання полiтичної незалежностi, питання потреб поневолених верств нашого народу, повної соцiальної справедливостi... Полiтична воля, економiчна рiвнiсть та соцiальна справедливiсть, се прикмети нашої нацiональної iдеї"8 .

Безпосередньо перу Темницького належало щонайменше сiм публiкацiй першого рiчника журналу. "Каноном полiтичної вiри" для цього поколiння молодi стала "Україна irredenta" Ю.Бачинського9 . Загалом в iдеологiї "Молодої України" нацiонально-державницькi постулати й гасла тiсно переплiтались iз соцiальними, а її лiдери перебували пiд помiтним впливом галицько-української соцiал-демократiї10 .

Разом з iншими молодоукраїнцями В.Темницький був серед органiзаторiв другого вiча всiх українських студентiв австрiйських вузiв, що проходило у Львовi 14 липня 1900 р. за участю близько п'ятисот студентiв, а також провiдних галицько-українських полiтикiв Ю.Романчука, М.Павлика, В.Охримовича, М.Ганкевича та iн. Резолюцiї вiча мiстили вимоги створення української держави в етнографiчних кордонах i боротьби за усунення на її територiї соцiальної нерiвностi та експлуатацiї, а серед першорядних домагань

стр. 69


- вiдкриття українського унiверситету у Львовi. У своїй промовi, що завершувала вiче, В.Темницький виступив як речник українських студентiв Львiвського унiверситету, вказавши на провiдну роль репрезентованої ним групи в iнiцiюваннi й органiзацiї вiча, а також зазначивши, що це було зроблено "задля задемонстрування наших нацiональних змагань та ясного заманiфестування iрредентичних iдей українського народу"11 .

Вiдсутнiсть позитивних зрушень в унiверситетському питаннi спонукала молодь 19 листопада 1901 р. скликати у Львовi чергове вiче у справi заснування українського унiверситету. Пiсля його завершення студенти пройшли вулицями мiста, спiваючи "Ще не вмерла Україна" i "Не пора". За рiшенням вiча, В.Темницький у складi делегацiї з чотирьох студентiв їздив до Вiдня, де був прийнятий мiнiстром освiти й представив йому вимоги українського студентства12 . Тим часом за органiзацiю масових студентських виступiв його разом з Є.Косевичем було виключено зi Львiвського унiверситету без права поновлення13 , i вiн змушений був продовжувати навчання в унiверситетах Кракова та Вiдня. Навчаючись у Вiднi, В.Темницький очолював там українське студентське товариство "Сiч"14 .

Пiсля невдалої спроби виходу українських студентiв iз Львiвського унiверситету (1902 р.) та припинення випуску "Молодої України" переважна бiльшiсть колишнiх молодоукраїнцiв влилася до лав УСДП Галичини й Буковини - легальної реформiстської партiї, що була автономною секцiєю у складi федеративної Соцiал-демократичної робiтничої партiї Австрiї й дiяла на базi її програми. Так, уже на I з'їздi УСДП 21-22 березня 1903 р. у Львовi активну участь у дискусiях узяли В.Старосольський та Т.Мелень15 . В.Темницький, який перебував тодi у Вiднi, надiслав привiтальну телеграму, оголошену на з'їздi16 .

Прихiд до партiї радикально налаштованих лiдерiв студентського руху змiнив розстановку сил усерединi УСДП, призвiв до появи її "молодого" крила, що поставило собi за мету звiльнити партiю з-пiд впливу польської соцiал-демократiї, перетворити її на самостiйну, впливову полiтичну силу. "Молодi" були незадоволенi тим, що "старi" лiдери-засновники УСДП (М.Ганкевич, С.Вiтик та iн.) - працювали одночасно й у Польськiй соцiал-демократичнiй партiї Галичини та Сiлезiї (ППСД), тимчасом як українська партiя iснувала здебiльшого формально, в її розвитку в 1903-1904 pp. спостерiгався застiй17 . Активiзацiя "молодих" збiглась у часi з радикалiзацiєю суспiльних настроїв, пiднесенням робiтничого руху в перiод 1905-1907 pp.

В.Левинський, Л.Ганкевич, П.Буняк та iншi "молодi" виступили за кардинальну змiну тактики, активну роботу з органiзацiї українського робiтництва, припинення його полонiзацiї пiд егiдою ППСД. До цього крила належав i В.Темницький. Так, у листi до А.Шмигельського (майбутнього єдиного соцiалiстичного посла галицького крайового сейму) вiд 10 березня 1907 р. вiн iнформував його про появу в партiї "нового напряму", квiнтесенцiєю якого є "змагання до самостiйностi, до окремiшностi органiзацiї, до вiдлучення вiд польської партiї i до поставлення української] соц[iал]-дем[ократичної] партiї як партiї окремої i на дiлi, а не лише у словах рiвнорядної з нинiшнiми австрiйськими, передусiм з польською"18 . Сам В.Темницький, як про це повiдомлялось у листi, разом iз братом Омеляном, а також Мирославом Сiчинським у 1906 р. розвинули активну соцiал-демократичну агiтацiю в Гу-сятинському повiтi Тернопiльщини i в результатi "розворушили сильно сi два округи (судовi округи Гусятин i Копичинцi. - Лет.) i з'єднали собi такi симпатiї та послух серед мужикiв, що нам, безуслiвно вiрять i за нашим покликом усюди йдуть", i хоч не встигли створити повiтову партiйну органiзацiю, "все-таки партiю соц[iал]-дем[ократичну]... сильно спопуляризували серед насе-

стр. 70


лення та розбудили гарячi симпатiї до соцiалiзму"19 . За порiвняно короткий перiод брати Темницькi та М.Сiчинський органiзували й провели на Гусятинщинi близько ЗО селянських вiч, виступили на них20 .

14 - 15 березня 1909 р. у Львовi вiдбувся III з'їзд УСДП, у роботi якого вперше взяв активну участь В.Темницький. Вiн виступив у дискусiї з питання органiзацiйної роботи i внiс резолюцiю, що передбачала створення крайового культурно-освiтнього товариства "Воля", надання йому видавничих функцiй i публiкацiю популярної брошури про фахову органiзацiю сiльськогосподарських робiтникiв21 . Резолюцiя була ухвалена з'їздом, а Темницького обрано до складу "ширшого заряду" (виконавчого комiтету) УСДП22 .

У подiях, що призвели до розколу УСДП, В.Темницький, судячи з усього, безпосередньої участi не брав. Вiн не згадується серед учасникiв дискусiй на сiчневiй 1911 р. партконференцiї, немає його i в списках поiменного голосування по резолюцiях IV з'їзду УСДП (грудень 1911 p.), що завершився остаточним розколом партiї. Разом iз тим, вiн у числi iнших лiдерiв "молодих" (поруч iз В.Левинським, П.Буняком, Ю.Бачинським, А.Чернецьким та iн.) пiдписав вiдозву "До українських робiтникiв", яка була опублiкована практично вiдразу пiсля з'їзду й роз'яснювала позицiю "молодих" щодо розколу23 .

В умовах фактичного розколу в партiї В.Темницький у травнi-червнi 1911 р. спробував свої сили у виборчiй кампанiї до австрiйського парламенту. Вiн був кандидатом вiд УСДП по виборчому округу N70 (Скалат - Пiдволочиськ - Гусятин)24 . Основним його конкурентом по округу був вiдомий i популярний серед населення дiяч, посол попереднього скликання, нацiонал-демократ М.Петрицький. Попри це "молодi" покладали великi сподiвання на мандат В.Темницького, оскiльки шанси решти представникiв їх фракцiї оцiнювалися як значно гiршi, а результати виборiв могли суттєво вплинути на спiввiдношення сил у внутрiпартiйнiй боротьбi25 . Однак унаслiдок гострої нестачi сил i засобiв, неспроможностi знайти порозумiння й консолiдуватися з iншими українськими полiтичними силами УСДП цi вибори програла. Не пройшов жоден кандидат вiд "молодих", а В.Темницький здобув найменшу кiлькiсть голосiв серед кандидатiв УСДП у Галичинi26 . Єдиним українським соцiал-демократом у парламентi став тодi С.Вiтик.

У 1913-1914 pp. В.Темницький, як найменш заангажований у внутрiпартiйнiй боротьбi, вiдiграв одну з провiдних ролей в органiзацiї переговорiв мiж фракцiями та вiдновленнi єдностi в УСДП27 . Вiрогiдно, що саме тридцятип'ятилiтнього В.Темницького як компромiсну, до певної мiри, фiгуру й водночас молоду, енергiйну та перспективну людину на V (об'єднавчому) з'їздi УСДП 1-2 березня 1914 р. було обрано головою партiї28 .

В умовах назрiвання свiтового воєнного конфлiкту В.Темницький узяв активну участь в органiзацiї українських воєнiзованих формувань, що за вiдповiдних обставин могли б стати зародком нацiональної армiї. Зокрема, коли в березнi 1913 р. у Львовi було створене перше вiйськове товариство "Сiчовi стрiльцi", очолюване В.Старосольським, В.Темницького було обрано скарбником органiзацiї29 .

Вiд початку Першої свiтової вiйни В.Темницький у числi iнших представникiв УСДП увiйшов до складу Головної (з травня 1915 р. - Загальної) української ради та Української бойової управи30 . До кiнця серпня 1914 р. вiн перебував у Львовi, потiм, перед загрозою росiйського наступу, пiшов разом з легiоном УСС на Закарпаття, а з початком зими осiв у Вiднi31 .

Окреслюючи позицiю партiї щодо вiйни та причини її виступу на боцi Австро-Угорщини, В.Темницький у статтi "Українська соцiал-демократична партiя i вiйна" писав: "УСДП Австрiї вважає вiйну проти Росiї не лише вiйною в оборонi прав i свобод, якими тiшиться український народ у Гали-

стр. 71


чинi, але й вiйною висвободження мiльйонiв українського народу з-пiд росiйського гнiту i неволi". На його переконання, це "вiйна середньоєвропейських народiв проти реакцiї царського деспотизму", проти вiджилої форми правлiння, "опертої на придавлення мiлiонних людових мас i на поневолення народностей". Пiдсумовуючи, вiн зазначав: "Бажаємо, щоб на руїнах царської iмперiї, на розвалинах тюрми народiв повстали вольнi людовi республiки, самостiйнi i незалежнi: українська, великоруська, польська i т. д."32 . УСС вiн характеризував як "нацiональну мiлiцiю", в органiзацiї якої партiя принципово взяла активну участь33 .

У перiод вiйни В.Темницький, як i переважна бiльшiсть iнших лiдерiв галицько-української соцiал-демократiї, тiсно спiвпрацював iз Союзом визволення України (СВУ). Вiсник СВУ регулярно публiкував його статтi й замiтки, полiтичнi огляди закордонних новин, репортажi з мiсць тощо 34 . У полемiцi, що виникла мiж українськими соцiал-демократами в емiграцiї з приводу ставлення до СВУ, В.Темницький рiшуче став на бiк останнього. Висловлюючи одностайну думку всiх провiдникiв УСДП, якi перебували на той час у Вiднi, вiн писав Л.Юркевичу, що робота СВУ, хоч i "йде вправдi при помочi австрiйського правительства, але в хосен (користь) тiльки iдеї самостiйностi України"35 .

Початок Української революцiї 1917-1920 pp. створив нову суспiльно-полiтичну ситуацiю на українських землях, зумовив змiну позицiї УСДП щодо вiйни. Очолювана В.Темницьким партiя виступила за якнайскорiше укладення миру без анексiй i контрибуцiй та демократичнi перетворення в державах, до складу яких входили українськi територiї. Навеснi 1917 р. УСДП вирiшила взяти участь у Стокгольмському мирному соцiалiстичному конгресi, пiдготовку якого здiйснював так званий Голландсько-скандинавський комiтет. 14 червня В.Темницький узяв участь у попереднiх нарадах комiтету з делегацiями ряду соцiал-демократичних партiй у Стокгольмi, в ходi яких вiд iменi УСДП висловився за "найскорше укладення миру без анексiй та воєнних контрибуцiй", причому передумовою тривкого миру партiя вважала "справедливу розв'язку нацiонального питання", яка могла б бути здiйснена "дорогою права на самовизначення кожного народу й дорогою полiтичної та господарської нацiонально-територiальної автономiї". У поширеному ним меморiалi про позицiю УСДП з цих питань пiдкреслювалося, що "з'єднання всiх українських областей в одноцiльний пiд полiтичним i господарським оглядом автономний державний органiзм є на тепер остаточною цiллю української нацiональної полiтики"36 .

На першому етапi партiя вимагала, як мiнiмум, "повної полiтично-господарської, нацiонально-територiальної автономiї" українцiв у межах Австрiї й Росiї, для чого цi країни мали бути перетворенi на "федеративнi держави автономних i рiвноправних народiв". Територiальнi розмежування повиннi були б здiйснюватися за етнографiчним принципом, через що партiя рiшуче вiдкинула можливiсть входження Галичини, Холмщини чи Пiдляшшя до складу майбутньої польської держави й висловилася за її вiдбудову виключно в етнографiчних межах37 . Документ мiстив також вимогу створення окремої української секцiї на конгресах Iнтернацiоналу та в Мiжнародному соцiалiстичному бюро, про що були розiсланi звернення до всiх партiй II Iнтернацiоналу38 . В.Темницький уклав попереднi домовленостi про пiдтримку цiєї вимоги з рядом делегацiй у Стокгольмi (нiмецькою, росiйською, чеською). Водночас голова УСДП звернувся з вiдкритим листом до Петроградської ради робiтничих i солдатських депутатiв, у якому вiн вiтав демократичну революцiю в Росiї й висловив переконання, що революцiя незабаром перетворить iмперiю на "союз свобiдних, рiвноправних, незалежних народiв"39 .

стр. 72


Дiяльнiсть В.Темницького стала предметом обговорення на конференцiї УСДП, що вiдбулась у Вiднi 5-6 серпня 1917 р. Конференцiї передував неприємний iнцидент. Вiденська органiзацiя УСДП надiслала головi Української парламентської репрезентацiї (УПР) Ю.Романчуку листа iз заявою про те, що вона не визнає В.Темницького головою партiї. Про це ж було повiдомлено всi нацiональнi секцiї СДРПА. Головним "грiхом", який ставився у провину Темницькому, була його робота в австрiйському Мiнiстерствi закордонних справ, що, на думку частини членiв партiї, означало втрату ним полiтичного обличчя й перетворення на "мужа довiр'я" уряду40 . На конференцiї В.Темницький спростував усi закиди та пояснив, що його посада в МЗС не є полiтичною, а пов'язана з перекладами матерiалiв українських та iнших часописiв про українську справу. Разом iз тим, вiн висловив готовнiсть скласти з себе повноваження голови партiї. В результатi бурхливої дискусiї конференцiя не прийняла вiдставки, бiльше того, одностайно й цiлковито схвалила полiтичну позицiю та дiяльнiсть В.Темницького на посадi голови партiї й обрала його та М.Ганкевича делегатами на Стокгольмський конгрес Iнтернацiоналу, намiчений на вересень того ж року41 . Щоправда, через ряд причин цей конгрес так i не вiдбувся.

29-30 серпня 1917 р. у Вiднi В.Темницький представляв УСДП на конференцiї соцiал-демократичних партiй Австро-Угорщини, Нiмеччини та Болгарiї за участю всiх нацiональних секцiй СДРПА, окрiм ППСД. У своєму виступi вiн висловився за припинення вiйни, а також за створення окремої української секцiї в Iнтернацiоналi. Загалом усi партiї - учасницi конференцiї виступили за негайний мир без анексiй i контрибуцiй та перебудову Австро-Угорщини на демократичних засадах42 .

Як репрезентант галицько-української соцiал-демократiї, В.Темницький виступав i на з'їздi представникiв усiх українських полiтичних партiй у Львовi, скликаному УПР 25 березня 1918 р. в умовах поглиблення процесiв дезiнтеграцiї Австро-Угорщини й загострення українсько-польського протистояння в краї. Вiн висунув вимогу "перебудови цiлої Австро-Угорщини у федерацiю окремих нацiональних держав"43 , однак не погодився на створення єдиної надпартiйної структури, спiльної з iншими українськими партiями, мотивуючи це глибиною iдеологiчних суперечностей мiж ними 44 .

Бачення українськими соцiал-демократами майбутнього захiдноукраїнських земель знайшло своє вiдображення в полiтичних гаслах, пiд якими УСДП вiдзначала Першотравневi свята 1918 р. Партiя закликала робiтникiв "висловити привiтання самостiйнiй Українi" i "домагання свободи й рiвноправностi українського народу в Австро-Угорщинi". "А се наступить лише тодi, коли Австро-Угорщина буде перебудована на основi права самовизначення народiв, коли буде перетворена в союз вiльних нацiональних держав, в котрiм українськi землi Галичини, Буковини та пiвнiчної Угорщини (Закарпаття. - Лет.) будуть з'єдиненi в Українську Державу", - вiдзначалося у зверненнi з нагоди Першого травня, пiдписаному за керiвництво УСДП В.Темницьким i П.Буняком 45 .

Пiзнiше позицiя соцiал-демократiв щодо державно-правового статусу захiдноукраїнських земель зазнала суттєвих змiн: напередоднi листопадових подiй 1918 р. у Львовi та створення ЗУ HP УСДП виступила за негайну злуку з Надднiпрянською Україною. Проте В.Темницький на той момент фактично вже вiдiйшов вiд керiвництва партiєю. 23 червня 1918 р. на конференцiї УСДП у Львовi вiн передав обов'язки голови партiї О.Крупi, мотивуючи це своїм постiйним проживанням у Вiднi46 . Хоча формально вiн залишався головою партiї, оскiльки вiдповiднi змiни в екзекутивi, за статутом, були прерогативою партiйного з'їзду.

стр. 73


В.Темницький пiдтримав проголошення на уламках Австро-Угорської монархiї Захiдноукраїнської Народної Республiки. Однак, уже на початку листопада 1918 р. ЗУНР була втягнута в кривавий польсько-український конфлiкт, який подiлив партiю українських соцiал-демократiв на двi частини: одна з них дiяла на територiї, пiдконтрольнiй уряду ЗУНР, iнша - пiд польською окупацiєю. Л.Ганкевич стверджував, що УСДП, "хоч розбита була тодiшнiми стратегiчними лiнiями на два табори, якi не могли бути в злуцi, все ж таки виявляла помiтну дiяльнiсть i брала живу участь у будуваннi нашої державности..., докладаючи всiх зусиль, щоб на Українi був заведений справжнiй демократичний мир i порядок"47 .

Як голова УСДП, В.Темницький брав активну участь у парламентськiй дiяльностi партiї, входив до соцiал-демократичної фракцiї в Українськiй нацiональнiй радi (УНРадi). Фракцiя УСДП налiчувала пiвтора десятка чоловiк серед близько 160 депутатiв (двi третини з них становили нацiонал-демократи). Члени УНДП очолювали перший (К.Левицький) та другий (С.Голубович) уряди ЗУНР, по сутi, нацiонал-демократи визначали полiтичну лiнiю новоствореної держави. УСДП виявила поступливiсть i вмiння йти на компромiс у процесi формування органiв державної влади. Зокрема, представник УСДП А.Чернецький увiйшов до складу першого уряду ЗУНР. Однак пiсля Акту злуки ЗУНР i УНР у сiчнi 1919 р. соцiал-демократи стали в опозицiю до галицьких урядовцiв48 .

Усупереч прийнятому УНРадою рiшенню, УСДП дотримувалася централiзацiйної концепцiї злуки, вимагала лiквiдацiї автономних структур влади Захiдної областi УНР (ЗОУНР). В.Темницький вiдкрито заявив на засiданнi УНРади 28 березня 1919 р.: "Наша полiтика мусить йти налiво, налiво i ще раз налiво"49 . Соцiал-демократична фракцiя виступала за проведення бiльш лiвої, соцiалiстичної полiтики, домагалася створення єдиного соцiалiстичного уряду в Українi.

Полiтичний курс УСДП визначила партiйна конференцiя 28 -29 березня 1919 р. у Станiславi. В.Темницький виступив на конференцiї з доповiддю про стратегiю зовнiшньої й внутрiшньої полiтики. Суть полiтичного моменту, на його думку, полягала в боротьбi "двох свiтiв": свiту "капiталiзму й iмперiалiзму зi свiтом демократiї". Перший iз них представляла Антанта, а другий - соцiалiстичнi держави Сходу Європи. Доповiдач пiдтримав "трiумфальний похiд демократичного, визвольного руху й соцiальної революцiї" та вказав на неможливiсть "входити у воєнний союз з Антантою проти большевикiв". З iншого боку, вiн уважав, що росiйський бiльшовизм "пiд покришкою насаджування соцiялiзму ограблює Україну", а тому поставив вимогу "припинення вiйни проти большевикiв на основi визнання повної самостiйностi та суверенностi Української Народної Республiки". В.Темницький засудив орiєнтацiю уряду ЗОУНР "виключно на Антанту". Було сказано, що уряд С.Голубовича "не йде ... по лiнiї iнтересiв робочих мас"50 .

Учасники конференцiї прийняли ухвалу про необхiднiсть негайного проведення реформ у соцiалiстичному напрямку й пiдписання мирної угоди з урядом радянської Росiї на засадах визнання незалежностi УНР. Подальшi подiї засвiдчили нереальнiсть цiєї вимоги, бо росiйськi бiльшовики, виступаючи пiд гаслом "диктатури пролетарiату", всесвiтньої соцiалiстичної революцiї, не збиралися визнавати українську державнiсть. На конференцiї було розроблено програму боротьби за прихiд до влади лiвих сил на ґрунтi парламентської демократiї. Очевидно, В.Темницький був одним з iнiцiаторiв прийняття вiдповiдних рiшень конференцiї.

Соцiал-демократи захопили iнiцiативу на Селянсько-робiтничому з'їздi 30-31 березня 1919 р. у Станiславi. З'їзд було скликано керiвництвом Се-

стр. 74


лянсько-робiтничого союзу (СРС) - легальної, опозицiйної до уряду УНР, органiзацiї. В.Темницький взяв участь у засiданнi з'їзду й виступив iз промовою, в якiй зазначив, що "день з'їзду - це день братання мiста iз селом". Вiн пiддав гострiй критицi дiяльнiсть УНРади та Державного секретарiату ЗОУНР, котра, на його думку, "не йде по iнтересах українських трудових мас". Пiд оплески присутнiх В.Темницький заявив: "Ми не є проти переговорiв iз Антантою, але протестуємо, щоб українськi вiйська кровавилися за її iнтереси"51 .

На з'їздi перемогла помiркована лiнiя соцiал-демократiв, iдеологом якої виступав В.Темницький. Делегати зайняли компромiсну позицiю в нацiональному питаннi, вимагаючи кооптацiї представникiв СРС до парламенту, водночас пiд тиском лiворадикальних елементiв було прийнято резолюцiю iз закликом до створення єдиного пролетарського фронту. Домагання з'їзду СРС УНРада вiдхилила, незважаючи на пiдтримку їх соцiал-демократичною фракцiєю.

Пiсля сiчня 1919 р. повної злуки держави та унiфiкацiї державного апарату так i не вiдбулося. УНРада зберегла свої повноваження на територiї УНР до скликання Всеукраїнських установчих зборiв: у державi й далi iснували два уряди, двi полiтики. За цих обставин В.Темницький пiдтримав дiяльнiсть Директорiї, був вiце-мiнiстром закордонних справ у першому урядi УНР на чолi з В.Чехiвським52 . У квiтнi 1919 р. вiн став мiнiстром закордонних справ уряду УНР пiд проводом Б.Мартоса53 . Пiзнiше згадував, що потрапив "у соцiялiстичний кабiнет мiнiстрiв Бориса Мартоса.., нiби бiблiйний Пiлат у християнське "вiрую"...". На першотравневому мiтингу 1919 р. у Рiвному В.Темницький заявив: "Завданням соцiялiстичного кабiнету мiнiстрiв, до якого маю честь належати, буде будувати вiльну, незалежну соцiялiстичну українську республiку без хлопа i без пана"54 . В.Темницький висловлював критичнi оцiнки аграрного закону УНР, прийнятого в 1919 р. На засiданнi УНРади 4 квiтня 1919 р. вiн прямо заявив, що "закон Директорiї не змiнив вiдносин власностi на селi в дiйсно соцiалiстичному напрямку"55 . "В характерi мiнiстра закордонних справ УНР я вибрався при кiнцi мая 1919 p. через Станiславiв за границю, - писав В.Темницький у листi Л.Ганкевичу в кiнцi 1921 р. - Саме тодi розпочалася була офензива Ґаллера, i не було вже iншої дороги як пiшком через Карпати"56 .

Наприкiнцi 1919 р. дiйшло до розриву мiж урядами УНР i ЗОУНР, а невдовзi українська революцiя остаточно зазнала поразки: на Захiднiй Українi було встановлено польський окупацiйний режим, а на Надднiпрянщинi -бiльшовицький. Перебуваючи на початку 1920-х pp. в емiграцiї, В.Темницький опинився поза партiйною органiзацiєю УСДП. Востаннє вiн узяв участь у партiйнiй конференцiї УСДП 3-4 липня 1920 р. у Львовi. Виступаючи з полiтичною доповiддю, В.Темницький переконував делегатiв, що "одноцiльний соцiялiстичний фронт скоро буде утворений"57 . У полiтичнiй резолюцiї, що була прийнята на основi його доповiдi, пiдкреслювалося: "Соцiялiстична Українська републiка не може мати нiчого спiльного з державними планами тих нацiоналiстичних та шовiнiстичних кiл, якi бажають будувати Українську державу на взiр теперiшних капiталiстично-iмперiялiстичних держав..."58 .

В.Темницький з-за кордону пiдтримував стосунки зi своїми партiйними товаришами. Так, у листi до В.Старосольського в травнi 1921 р. вiн писав: "Я хотiв би в найближчiм часi перенестися на постiйний побут у Львiв, але годi найти мешкання". Повернення до Галичини вважав обов'язковим "не тiльки для себе, але i для партiї, бо без того я не годен буду сповняти партiйної служби"59 . Крiм нього, з рiзних причин не брали участi в полiтичному життi УСДП

стр. 75


вiдомi й заслуженi в минулому соцiал-демократи В.Старосольський, О.Безпалко, С.Вiтик, Микола й Лев Ганкевичi та iн. Пiд тиском рядових членiв знизу, що масово вступали в партiю, будучи симпатиками радянської України, вiдбулася лiворадикальна еволюцiя УСДП. Керiвництво партiї, за словами радикала I.Макуха, "не поставило мiцного полiтично-iдейного опору проти... опанування партiї комунiстичним i комунофiльським елементом"60 . 18 березня 1923 р. на VI партiйному з'їздi УСДП вiдкрито перейшла на комунiстичнi позицiї, що стало причиною заборони її польською владою в сiчнi 1924 р.

В.Темницький повернувся до краю в 1922 р. (як гiсть був присутнiй на засiданнi Головної управи УСДП 11 березня 1923 р.)61 , але внаслiдок лiворадикальної еволюцiї УСДП на деякий час вiдiйшов вiд активної партiйно-полiтичної дiяльностi. Вiн зiткнувся з серйозними матерiальними проблемами. Про це, зокрема, довiдуємося з його листа до Л.Ганкевича у квiтнi 1925 р. "Не могучи нiде найти як-так платної посади, аби можна було жити з родиною, я рiшив вiдвезти жiнку з дiтьми на село до родини, а сам, живучи... в Станiславовi, вiдбути судову практику, - писав В.Темницький. - У мене вже гостює матерiальна нужда. Просто їсти вже не стає!" I з болем додавав: "Найгiрше, що виглядiв нi надiї нема нiякої..."62 .

Незважаючи на матерiальнi нестатки, В.Темницький узяв активну участь у заходах колишнього керiвництва УСДП щодо вiдбудови партiї. Зусилля було спрямоване на просвiтницьку дiяльнiсть у робiтничому середовищi шляхом заснування культурно-освiтнього товариства "Робiтнича громада" (статут було затверджено в кiнцi 1925 р.) i газети "Вперiд!", (виходила з червня 1926 p.). В.Темницький увiйшов до складу ради "Робiтничої громади" на першiй конференцiї товариства, що вiдбулася 5 березня 1927 р. у Львовi63 . Просвiтницька робота серед українського робiтництва дала можливiсть розширити соцiальну базу української соцiал-демократiї. Напередоднi парламентських виборiв 1928 р. у Польщi було засновано Українську соцiалiстичну групу (УСГ) "Вперiд", що виступила як полiтична органiзацiя.

На полiтичнiй конференцiї робiтництва 5 грудня 1927 р. у Львовi, яка прийняла ухвалу про створення УСГ "Вперiд", В.Темницький виголосив доповiдь "Сучасне полiтичне становище i завдання українського пролетарiату". На думку В.Темницького, українське робiтництво було "здезорiєнтоване, позбавлене проводу" i тому "попадає в чужi табори, в яких затрачує своє клясове обличчя". Виходячи з цього, вiн закликав "створити самостiйну полiтичну партiю українського пролетарiяту", платформа якої вже була обґрунтована в газетi "Вперiд!". Делегати одностайно пiдтримали думку В.Темницького, прийнявши резолюцiю про створення партiї українського пролетарiату, котра до скликання "конгресу, який вирiшить справу програми, виступатиме пiд фiрмою УСГ "Вперiд""64 . В.Темницького обрали до складу управи нової партiї (крiм нього, туди ввiйшли В.Старосольський, Л.Ганкевич, I.Квасниця, П.Буняк i голова I.Жовнiр)65 .

В.Темницький був делегатом Українського соцiалiстичного конгресу 8 -9 грудня 1928 р. у Львовi, який остаточно завершив iдейно-органiзацiйну вiдбудову УСДП. Виступаючи на конгресi з основною доповiддю "Проект програми i органiзацiйного статуту", вiн рiзко засудив полiтику бiльшовикiв, стверджуючи, що шляхом насилля "не можна насадити нового ладу", "на Ра-дянщинi до справжнього соцiялiзму дуже далеко. Там тiльки капiталiстичний лад в своїх початках". Пiдкреслювалося, що комунiсти вели до розбиття робiтничого руху в Галичинi, "не створили нової масової партiї, тiльки розбили нашу" (малися на увазi подiї 1923-1924 pp. - Авт.). Водночас В.Темницький вбачав в УСРР основу для будiвництва української державностi, виступив "проти всякої iнтервенцiї на радянськiй Українi з якого-небудь боку".

стр. 76


Особливу увагу В.Темницький звернув на питання практичної полiтики УСДП. Доповiдач прямо заявив, що хоч галицьке суспiльство ще не визрiло для соцiалiзму, вiдновлена партiя повинна "ширити органiзацiю, скуплення, пiдготовку" для реалiзацiї високого соцiалiстичного iдеалу. На думку В.Темницького, iдея створення одноцiлого нацiонального фронту ставила українське робiтництво "на службу капiталiстично-клєрикальнiй реакцiї", водночас було визнано "деякi спiльнi iнтереси" в українському полiтичному таборi, що робило можливим об'єднання УСДП з iншими нацiонально-державницькими партiями на загальнонацiональнiй платформi. Найбiльш "болючим" питанням полiтики УСДП вiн уважав проблему "ставлення до соцiялiстичних партiй iнших народiв" i наполягав, що УСДП "як партiя класова" мусить "порозумiтися з iншими соцiялiстичними партiями". Доповiдач закликав до приєднання української соцiал-демократiї в Галичинi до мiжнародного робiтничого руху66 .

Виступаючи на другий день конгресу, В.Темницький пiдбив пiдсумки тривалої дискусiї. "Нам Україна (радянська. - Лет.) дорога, i критикуємо, що треба, аби там поправити соцiялiзм, - стверджував вiн. - ...Там справжнього соцiялiзму нема, а лише в назвi..., не лише повалено старий лад револьверами, але заведено ними новий лад. А це належало завести, як казав Маркс, еволюцiйно"67 . Таким чином, В.Темницький став одним з iнiцiаторiв i найбiльш активних учасникiв партiйного з'їзду, на якому було вiдновлено УСДП. Вiн критично ставився до бiльшовицької влади в Українi, водночас мав певнi радянофiльськi iлюзiї. Це виявилося, зокрема, у пiдтримцi ним полiтичної резолюцiї, що була одностайно прийнята делегатами з'їзду. "Обстоюючи принцип самостiйної, соцiалiстичної, соборної української республiки, не погоджуючись iз централiстичними зусиллями й диктатом Москви, - говорилося в резолюцiї, - український пролетарiят мусить стояти в оборонi радянської України, вважаючи, що її занепад погрожує поворотом до влади чорної реакцiї, яка не побоїться вернути до давнiх царських метод супроти українського народу" 68 .

Полiтична бiографiя В.Темницького наприкiнцi 20-х - у 30-х роках була тiсно пов'язана з партiєю українських соцiал-демократiв. На партiйному з'їздi 1928 р. вiн увiйшов до складу Центрального комiтету УСДП69 . Вiдновлена УСДП зайняла мiсце в лiвоцентристському спектрi нацiонально-державницького табору, обстоювала нацiональну iдею, а боротьбу за незалежнiсть i соборнiсть українського народу поєднувала з пропагандою соцiалiстичних iдей у дусi марксизму. VII партiйний конгрес 4 березня 1934 р. у Львовi одностайно прийняв ухвалу про вступ УСДП до Робiтничого Соцiалiстичного Iнтернацiоналу (РСI), що свiдчило про пiдтримку партiєю мiжнародного соцiалiстичного руху. На конгресi В.Темницького повторно було обрано до складу ЦК УСДП70 .

В.Темницький як кандидат вiд УСДП брав участь у виборчiй кампанiї до польського сейму 1928 р. по округу N 53 (м. Станiслав)*. УСДП сформувала на виборах спiльно з Українською соцiалiстично-радикальною партiєю (УСРП) блок українських соцiалiстичних селянських i робiтничих партiй. За виборчий блок УСРП-УСГ "Вперiд" голосувало близько 270 тис. чол., але за списком блоку до парламенту тодi не ввiйшов жоден соцiал-демократ (усього було обрано дев'ятьох послiв до сейму та одного до сенату, усi - радикали)71 . В.Темницький, як i iншi есдеки, зайняв друге мiсце у виборчому списку по округу (пiсля радикала Л.Бачинського). Передчасна смерть останнього в 1930 р. дала можливiсть Темницькому здобути посольський мандат. У друкованому органi Польської партiї соцiалiстичної (ППС) газетi "Robotnik" у


* Парламентськi вибори 1922, 1935 i 1938 pp. у Польщi УСДП бойкотувала.

стр. 77


травнi 1930 p. з'явилось обширне iнтерв'ю з В.Темницьким пiд назвою "Перший посол української соцiал-демократiї в сеймi Речi Посполитої". "Українськi нацiоналiсти стоять на позицiї, що всi подiї в Польщi, якщо йдеться про боротьбу за демократичний устрiй держави, їх, стоячи на принциповому становищi, не цiкавлять, - стверджував В.Темницький. - Ми також прагнемо до незалежностi України. Однак усе, що дiється в Польщi, обходить нас не лише тому, що в нiй живемо, але також тому, що боротьба за демократiю в Польщi є важливою для нас також, з точки зору мiжнацiональної". На його думку, в Речi Посполитiй "українськi робiтники тiльки у випадку збереження демократичного устрою здобудуть собi певнi полiтичнi й громадянськi права". В.Темницький прямо заявив, що стосунки мiж УСДП i ППС "стають щоразу ближчими" i що "ППС - єдина сила, котра чесно бореться за демократiю в Польщi. Тому в цiй боротьбi мусимо йти разом, плiч-о-плiч"72 .

Ця заява, однак, не мала практичних наслiдкiв, бо вже в серпнi 1930 р. авторитарний режим Ю.Пiлсудського розпустив польський парламент. Усе ж В.Темницький чiтко висловив прагнення полiтичного проводу УСДП до поглиблення взаємин iз польськими соцiалiстами, якi перервала польсько-українська вiйна 1918 - 1919 pp. та лiворадикальна еволюцiя українських есдекiв на початку 20-х рокiв. В.Темницький був учасником спiльної конференцiї УСДП i ППС 29 сiчня 1933 р. у Львовi, на якiй уперше в мiжвоєнний перiод зiбралися представники обох партiй на найвищому рiвнi. Конференцiя ухвалила рiшення про взаємодiю УСДП i ППС у боротьбi проти нацiоналiзму, фашизму й комунiзму, водночас зафiксувавши розбiжностi мiж партiями в нацiональному питаннi (ППС виступала за територiальну автономiю захiдноукраїнських земель у складi Речi Посполитої, УСДП - за незалежнiсть i соборнiсть України) . В.Темницький, як член ЦК УСДП, пiдтримував взаємини з пепеесiвцями в 1930-х pp., якi розвивалися хвилеподiбно, залежно вiд стану польсько-українських стосункiв у Галичинi.

Значну увагу В.Темницький придiлив захисту соцiально-економiчних прав українського робiтництва, що було одним iз прiоритетних напрямкiв дiяльностi УСДП. Партiя намагалася згуртувати робiтникiв-українцiв у автономних українських класових профспiлках. 29 квiтня 1929 р. у Львовi вiдбулася спiльна нарада ЦК УСДП та Центральної комiсiї Класових професiйних спiлок (КПС), що об'єднували робiтникiв рiзних нацiональностей у Польщi за класовою професiйною ознакою. У нарадi взяв участь i В.Темницький, який разом з партiйними товаришами й генеральним секретарем Центральної комiсiї КПС Ж.Жулавським визначили умови перебування робiтникiв української нацiональностi в КПС. Зокрема, передбачалося створення окремої Української професiйної комiсiї, пiдпорядкованої Центральнiй комiсiї КПС, видання професiйного органу українською мовою ("Професiйний вiсник") i скликання Українського професiйного конгресу . Однак УСДП у 1930-х pp. так i не спромоглася створити автономнi українськi профспiлки в рамках загальнопольських КПС.

Як член управи УСДП, В.Темницький брав участь у спробах консолiдацiї сил у нацiонально-державницькому таборi Захiдної України, що перiодично робилися в 1930-х pp. Зокрема, вiн рiшуче виступив проти "пацифiкацiї", що створила ґрунт для формування на виборах до польського парламенту 1930 р. спiльного блоку УСРП, УСДП та Українського нацiонально-демократичного об'єднання (УНДО)76 . Щоправда, невдовзi пiсля виборiв полiтична боротьба мiж українськими партiями знову загострилася. Процес розмежування сил викликав розкол мiж легальними, парламентськими i нелегальними структурами українського полiтичного спектру. Дедалi бiльше посилювалися позицiї створеної в 1929 р. Органiзацiї українських нацiоналiстiв (ОУН).

стр. 78


Вiддаючи перевагу революцiйним методам вирiшення української проблеми в Польщi, молодь активно поповнювала лави нацiоналiстичного пiдпiлля. В.Темницький неодноразово виступав проти цiєї тенденцiї в суспiльно-полiтичному життi краю. Зокрема, вiн писав, що "цiле українське громадянство" повинне протиставитися "глупiй та злочиннiй демагогiї фашистського нацiоналiзму". На його думку, "молоду енергiю пiдростаючого поколiння треба спрямувати до серйозної громадянської працi... на основах демократiї та публiчного контролю"77 .

Нова спроба консолiдацiї в середовищi українських полiтичних партiй вiдбулася наприкiнцi першої половини 1930-х pp. Поштовх до згуртування нацiонально-державницьких сил Захiдної України та дiаспори дали голодомор 1932-1933 pp., сталiнський погром українства в УСРР. В.Темницький з болем писав, що "на радянськiй Українi справдiшний загальний голод"78 . На платформi боротьби за захист нацiї, за вiдновлення соборної самостiйної Української держави зi столицею в Києвi зiйшлися сiм полiтичних партiй (УСДП, УНДО, УСРП, Українська народна обнова та декiлька емiгрантських органiзацiй). Консолiдацiйнi процеси в українському таборi пiдштовхнули до зближення насамперед лiвi, соцiялiстичнi партiї. Виступаючи як гiсть на 32-му конгресi УСРП у груднi 1932 p., В.Темницький вiд iменi УСДП висловив "потребу створення одноцiлого зорганiзованого фронту українських працюючих мас у змаганнi за свої нацiональнi та соцiяльнi права"79 . В.Темницький разом iз партiйними товаришами в 1933 - 1934 pp. втiлював у життя концепцiю українського соцiалiстичного блоку, що була проголошена галицькими УСДП i УСРП (згодом до неї приєдналися надднiпрянськi партiї в емiграцiї - Українська соцiал-демократична робiтнича партiя (УСДРП) та Українська партiя соцiалiстiв-революцiонерiв (УПСР)).

УСДП, УСРП, УСДРП та УПСР у сiчнi 1934 р. опублiкували спiльну заяву, що викривала злочини сталiнського режиму, виступала за "народоправство, демократичний лад", якi дали б "нашому народовi свободу нацiональну й полiтичну" та "успiшний господарський розвиток i добробут на його землi" 80 . Чотири українськi соцiалiстичнi партiї 29-30 грудня 1934 р. у Львовi органiзували з'їзд, який прийняв резолюцiю, що закликала до боротьби "проти всякого роду реакцiї, диктатури, темноти й насильства, за вiльну незалежну демократичну Україну" i втiлення "iдеалу соцiальної справедливости" 81 . Однак пiдтримана на з'їздi iдея Українського соцiалiстичного блоку не мала якогось органiзацiйного оформлення. Угодовська акцiя нового керiвництва УНДО в 1935 р. поклала край консолiдацiйним процесам в українському полiтичному таборi.

Соцiал-демократ В.Темницький рiзко виступив проти полiтики "нормалiзацiї", що викликала гостре заперечення українських партiй вiд ОУН до КПЗУ, а також з боку опозицiї в самому УНДО. Нарада ширшої управи УСДП 10 листопада 1935 р. у Львовi за участю В.Темницького прийняла резолюцiю, в якiй стверджувалося, що "нормалiзацiя" не виражала iнтересiв "цiлого українського народу, а тiльки цих двох буржуазно-клерикальних партiй: УНДО й УНО єпископа Хомишина". Пiдкреслювалося, що українськi трудовi маси опинилися "серед страшної нужди земельного безробiття, ... пiд обухом денацiоналiзаторської полiтики..."82 .

В.Темницький до кiнця свого життя залишався в складi проводу УСДП - партiї, що розгорнула боротьбу проти польської окупацiї, посилення диктатури нацизму й комунiзму на мiжнароднiй аренi, критично ставилася до правої та лiворадикальної частини полiтичного спектру. Будучи тяжко хворим, вiн не змiг узяти участь у VIII партiйному конгресi УСДП 17 жовтня 1937 р. у Львовi, але надiслав делегатам конгресу вiтального листа83 .

стр. 79


Своє бачення полiтичної ситуацiї та завдань УСДП В.Темницький виклав у статтi, надрукованiй у партiйнiй газетi "Робiтничий голос" в 1938 р. На його думку, перед конгресом партiї стояло завдання - "вiдбудова УСДП". В основу своєї iдеологiї УСДП поклала "три рiвнорядних чинники": "соцiялiзм, демократiю та український патрiотизм". В.Темницький визначив основнi сили, з якими повинна боротися партiя українського робiтництва. Насамперед УСДП виступала проти польського окупацiйного режиму, який розгорнув "ненависну та безпощадну екстермiнацiйну боротьбу... проти українського корiнного на цих землях елементу...". Водночас автор критично вiдгукнувся на посилення в українському таборi католицьких партiй (Української народної обнови, Українського католицького союзу), стверджуючи, що "темнi хмари клерикалiзму" закрили "сонце правди, знання, поступу та вiльної думки, окутують щораз густiшим туманом усе суспiльне життя українського народу в Польщi...". "В кiнцi третя ворожа навала, що проти неї суцiльною бойовою лавою мусить стати український соцiялiстичний пролетарiат, - писав В.Темницький, - це загрозливий наступ фашизму та гiтлеризму"84 . У статтi пiдкреслювалося, що iдеологiя фашизму є шкiдливою для українського народу, бо обстоює насилля, зневажливо ставиться до iдеї нацiонально-державної незалежностi та соборностi України. "Фашизм i гiтлеризм", у розумiннi В.Темницького, - це "тiльки спроби-зусилля рятувати капiталiстичний лад, якому розвиток людства та його господарки несе неминучу загибель". Насамкiнець ворога iдейної платформи УСДП автор вбачав в особi бiльшовизму: "Росiйський комунiзм - це тiльки деспотизм московської бюрократiї, помазаної на червоно". В.Темницький уважав трагедiєю "для цiлого людства" той факт, що комунiсти "дiстали змогу будувати соцiялiстичну суспiльнiсть... методами та засобами московського царизму". В Радянському Союзi лише "пародiя соцiялiзму", що пiдриває "довiр'я до тих високих гасел, якi голосить соцiялiзм"85 .

VIII конгрес УСДП у жовтнi 1937 р. прийняв резолюцiї, що, по сутi, пiдтримали постулати В.Темницького. Так, полiтична резолюцiя конгресу закликала "український пролетарiят до боротьби з диктатурою, фашизмом i реакцiєю", "проти московської нацiоналiстичної диктатури" та "нищення всiх проявiв українського нацiонального життя в УСРР". Водночас УСДП засудила шовiнiстичну полiтику польського уряду, домагалася проведення демократичних виборiв до сейму й сенату та демократизацiї суспiльства 86 . Делегати знову обрали В.Темницького до складу ЦК УСДП 87 .

На жаль, пiдiрване здоров'я не дало змоги В.Темницькому брати участь у партiйному життi, реалiзувати свої творчi плани. 26 сiчня 1938 р. пiсля тривалої й важкої недуги, о 6 годинi вечора вiн помер на 58-му роцi життя, залишивши дружину та двох дiтей88 . Похорони вiдбулися 28 сiчня у Львовi на Личакiвському цвинтарi. Показово, що на похоронах були не лише його партiйнi товаришi, а й представники закордонного уряду Української Народної Республiки, полiтичних партiй - УСРП, УНДО, ППС, Бунду, мiської управи Львова, українських культурно-освiтнiх i профспiлкових установ. Газета УНДО "Дiло" вiдгукнулася на смерть В.Темницького статтею, в якiй дала високу оцiнку його дiяльностi: "В.Темницький був соцiал-демократом, але не був доктринером i тому годився для спiвпрацi без огляду на партiйно-полiтичнi рiжницi"89 . Попрощатися з людиною, яка все своє свiдоме життя вiддала на захист нацiональних i соцiально-економiчних прав українського робiтництва, прийшло багато простих робiтникiв. Поховали В.Темницького неподалiк вiд могили Миколи Ганкевича90 . Пiзнiше з'явилася надмогильна плита, на якiй, поряд iз датами народження та смертi, написано: "Володимир Темницький. Мiнiстр УНР".

стр. 80


Володимиру Темницькому, безперечно, належить помiтне мiсце в iсторiї українського нацiонально-державного вiдродження. Характерною особливiстю його полiтичної бiографiї стала вiдсутнiсть доволi типової для багатьох генерацiй дiячiв того часу iдейної еволюцiї впродовж життя з крайнiх лiвих позицiй у полiтичному спектрi до його правої частини. В.Темницький залишився українським соцiал-демократом, одним iз провiдникiв УСДП -партiї, з якою була тiсно пов'язана вся його доля.

Подальше заповнення "бiлих плям" та прогалин в його життєписi, створення цiлiсного й детального полiтичного портрета цього дiяча могло б сприяти поглибленню людського вимiру в нашому розумiннi складних етно-полiтичних процесiв в Українi кiнця XIX - першої половини XX ст.

-----

1 Левинський В. Нарис розвитку українського робiтничого руху в Галичинi. - К., 1914; Ганкевич Л. З минулого нашої партiї (Матерiяли до iсторiї УСДП) // Календар "Впереду": 1920. - Львiв, 1920; Лозинський М. Галичина в pp. 1918-1920. - Вiдень, 1922 та iн.

2 Квасниця I. Велика втрата. Над могилою тов. Володимира Темницького // Робiтничий голос. - 1938. - Березень. - С.2.

3 Темницький Володимир II Енциклопедiя українознавства. Словникова частина. - Т.8. - Париж; Нью-Йорк, 1976. - С.3165.

4 Голуб А. Мiжнародна дiяльнiсть Української соцiал-демократичної робiтничої партiї (1900-1938 pp.). Авторефер. дис. ... докт. iст. наук. - Днiпропетровськ, 1999; Його ж. Європейськi обрiї української соцiал-демократiї (кiнець XIX - перша половина XX ст.). - Днiпропетровськ, 1998; Жерноклеєв О.С. Український соцiал-демократичний рух у Галичинi в кiнцi XIX - на початку XX ст. (1899-1918 pp.) Авторефер. дис. ... канд. iст. наук. - Чернiвцi, 1995; його ж. Українська соцiал-демократiя в Галичинi. Нарис iсторiї (1899-1918). - К., 2001; Райкiвський I.Я. Українська соцiал-демократична партiя (1918-1939 pp.). Авторефер. дис. ... канд. iст. наук. - Львiв, 1996; його ж. Галицька соцiал-демократiя в Українськiй революцiї 1917-1920 рокiв // Галичина. - Iвано-Франкiвськ, 1998. - N 2 та iн.

5 Довiдник з iсторiї України (А - Я) / За заг. ред. I.Пiдкови, Р.Шуста. - К., 2001. - С.847.

6 Нашi кандидати. Тов. Володимир Темницький // Земля i воля. - 1911. - 21 травня.

7 Темницький В. Часопис "Молода Україна" // Iсторичний огляд життя в студентських українських органiзацiях. - Львiв, 1908. - С.53, 59.

8 Молода Україна. - 1900. - 4.1. - С1, 2.

9 Темницький В. Микола Ганкевич. - Львiв, 1932. - С17.

10 Див.: Жерноклеєв О. Нацiональна iдея "Молодої України" (1900 - 1903) // Галичина. - 1997. - N1. - С.ЗЗ.

11 Молода Україна. - 1900. - 4.8. - С.320.

12 Темницький В. Сецесiя з Львiвського унiверситету // Iсторичний огляд життя в студентських українських органiзацiях. - С.65.

13 Левицький К. Iсторiя полiтичної думки галицьких українцiв 1848-1914: На пiдставi споминiв. - Львiв, 1926. - С.357.

14 Нашi кандидати. Тов. Володимир Темницький // Земля i воля. - 1911. - 21 травня.

15 Воля. - 1903. - 1 квiтня, 15 квiтня.

16 Там само.

17 Див.: Жерноклеєв О. Українська соцiал-демократiя в Галичинi: нарис iсторiї (1899 -1918). - С 54-65.

18 Центральний державний iсторичний архiв України у Львовi (далi - ЦДIАУЛ). - Ф.309. - Оп.1. - Спр.2472. - Арк.17 зв., 18.

19 Там само. - Арк.14, 14 зв.

20 Там само. - Ф.868. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.20.

21 Земля i воля. - 1909. - 11 квiтня.

22 ЦДIАУЛ. - Ф.146. - On.8. - Спр.ЮОЗ. - Арк.8; Робiтничий календар на 1910 рiк. - Львiв, 1910. - С.31.

23 Вперед. Одноднiвка Екзекутивного комiтету УСДП. - Львiв, 1911.

24 Земля i воля. - 1911. - 28 квiтня.

25 ЦДIАУЛ. - Ф.387. - Оп.1. - Спр.64. - Арк.20.

26 Дiло. - 1911. - 24 червня.

27 Чернецький А. Спомини з мого життя. - К., 2001. - С.43.

28 Дiло. - 1914. - 19 березня.

29 ЦДIАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.2395. - Арк.З зв.

30 Українськi сiчовi стрiльцi. 1914 - 1920. - Львiв, 1991. - С.17.

31 Наша партiя в час вiйни // Українська робiтнича газета. - 1918. - 23 березня.

32 Робiтничий прапор. - 1915. - N1 (квiтень). - С.11.

33 Там само.

стр. 81


34 Див., наприклад: Вiсник СВУ. - 1915. - N21-22 та iн.

35 Цит. за: Дорошенко Д. З iсторiї української полiтичної думки за часiв свiтової вiйни. -Прага, 1936. - С.57, 58.

36 ЦДIАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.53. - Арк. 12, 12 зв.; Вiсник СВУ. - 1917. - N28. -С.443.

37 Там само.

38 Там само.

39 Вiсник СВУ. - 1917. - N28. - С.445.

40 ЦДIАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.53. - Арк.11, 12.

41 Там само.

42 Ганкевич Л. Останнiй австрiйський Iнтернацiонал // Календар "Впереду": 1920. -Львiв, 1920. - С163-166.

43 Карпенко О.Ю. Листопадова 1918 р. нацiонально-демократична революцiя на захiдноукраїнських землях // Укр. iст. журн. - 1993. - N1. - С17.

44 Українська робiтнича газета. - 1918. - 6 квiтня.

45 Там само. - 27 квiтня.

46 Там само. - 28 липня.

47 Ганкевич Л. З минулого нашої партiї (Матерiяли до iсторiї УСДП) // Календар "Впереду", 1920. -С.31.

48 Райкiвський I. Дiяльнiсть Української соцiал-демократичної партiї в ЗУНР (листопад 1918 року - липень 1919 року) // Вiсник Прикарпатського унiверситету. Iсторiя. - Вип.1. -Iвано-Франкiвськ, 1998. - С114, 115.

49 Республiка. - 1919. - 29 березня. - С.4.

50 Звiт Партiйної Конференцiї Української Соцiял-Демократичної Партiї Зах. Обл. УНР, яка вiдбулася дня 28 i 29 березня 1919 р. в Станiславовi. - Дрогобич, 1919. - С.7, 8.

51 Селянсько-Робiтничий Трудовий З'їзд// Республiканець. - 1919. - 10 липня. - С.2.

52 ЦДIАУЛ. - Ф.328. - Оп.1. - Спр.104. - Арк.46; Енциклопедiя українознавства. Словникова частина. Перевид. в Українi. - Т.8. - Львiв, 2000. - С.3165.

53 Винниченко В. Вiдродження нацiї. - Част III. - К. - Вiдень, 1920. - С.289, 290.

54 Темницький В. Першого Травня 1919 р. у Рiвному // Вперiд! - 1927. - 1 травня. - С.12.

55 Республiка. - 1919. - 6 квiтня. - С.2.

56 ЦДIАУЛ. - Ф.309. - оп.1. - Спр.2257. - Арк.36, 36 зв.

57 Вперед. - 1920. - 7 липня. - С.1.

58 Земля i воля. - 1920. - 11 липня. - С.1, 2.

59 ЦДIАУЛ. - Ф.360. - Оп.1. - Спр.562. - Арк.47.

60 Макух I. На народнiй службi. - Дiтройт, 1958. - С.302.

61 Державний архiв Львiвської областi (далi - ДАЛО). - Ф.256. - Оп.1. - Спр.40. - Арк. 83.

62 ЦДIАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.2257. - Арк.38, 38 зв.

63 Там само. - Ф.205. - Оп.1. - Спр.442. - Арк.72.

64 Конференцiя // Вперiд! - 1928. - 22 сiчня. - С.1.

65 ДАЛО. - Ф.121. - Оп.2. - Спр.190. - Арк.З.

66 Центральний державний архiв громадських об'єднань України (далi - ЦДАГОУ). - Ф.6. - Оп.1. - Спр.470. - Арк.З; V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 сiчня. - С.1.

67 ЦДАГОУ. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.470. - Арк.9, 10.

68 V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 сiчня. - С.1, 2.

69 ЦДАГОУ. - Ф.6. - Оп.1. - Спр.470, арк. 14; V конгрес // Вперед. - 1929. - 20 сiчня. -С.1.

70 Державний архiв Iвано-Франкiвської областi (далi - ДАIФО).- Ф.2 .- Оп.1. - Спр.1066. -Арк.1,2.

71 Макух I. На народнiй службi. - С.370, 371.

72 Pierwszy posel ukrain'skiej socjalnej demokracji w Sejmie Rzeczypospolitej // Robotnik. -1930. - 24 maja. - S.3.

73 Львiвська конференцiя // Вперед. - 1933. - травень. - С.2; Wspolpraca socjalistyczna // Robotnik. - 1933. - 1 lutego. - S.1; Konferencja Iwowska // Ibid. - 2 lutego. - S.1.

74 Детальнiше див.: Райкiвський I. Взаємини українських соцiал-демократiв Галичини з Польською партiєю соцiалiстичною в 1918-1939 pp. // Галичина. - 2002. - N 8. - С.70-86.

75 Розбудова професiйних союзiв // Професiйний вiсник. - 1929. - Жовтень. - С.1; Sprawy narodowosciowe. - 1929. - N 3-4. - S.482.

76 Солiдарний голос полiтичних партiй про подiї в краю // Дiло. - 1930. - 1 жовтня. -С.1; Громадський голос. - 1930. - 11 жовтня. - С.2.

77 ЦДIАУЛ. - Ф.309. - Оп.1. - Спр.1918. - Арк.60.

78 Там само. - Арк.66.

79 Archiwum akt nowych w Warszawie, Urzad Wojewodzki we Lwowie. 1920-1939. - Sygn.13. - S.210 zw.; Громадський голос. - 1933. - 14 сiчня. - С.З.

80 Українськi соцiялiстичнi партiї про положення на Українi // Громадський голос. - 1934. - 20 сiчня. - С.2; Проти бiльшовицького гнету i проти русифiкацiї України // Дiло. - 1934. -20 сiчня. - С.З, 4.

стр. 82


81 Конференцiя народоправних сил // Громадський голос. - 1935. - 19 сiчня. - С.2; Український Соцiялiстичний Бльок. Резолюцiї Української Соцiялiстичної Конференцiї // Там само. - 26 сiчня. - С.2; Sprawy narodowosciowe. - 1934. - N 5-6. - S.609.

82 Наради Екзекутиви УСДП // Громадський голос. - 1935. - 7 грудня. - С.7.

83 Робiтничий голос. - 1938. - Травень. - С.1.

84 Темницький В. Завдання Української Соцiял-Демократiї // Там само.

85 Там само.

86 ДАIФО. - Ф.2. - Оп.1. - Спр.1486. - Арк.4, 4 зв.

87 Sprawy narodowosciowe. - 1937. - N 4 - 5. - S.439.

88 ЦДIАУЛ. - Ф.408. - Оп.1. - Спр.587. - Арк.17, 18; Квасниця I. Велика втрата // Робiтничий голос. - 1938. - Березень. - С.2.

89 Володимир Темницький // Дiло. - 1938. - 28 сiчня. - С.7.

90 Квасниця I. Велика втрата // Робiтничий голос. - 1938. - Березень. - С.2.

In the article, the author recounts the life and work of Volodymyr Temnyts'kyi, the associate of UNR governments, long-term head of the Ukrainian social-democratic party (USDP), which played a considerable role in the history of West Ukraine in the end of the 19th - first half of the 20th centuries.

Orphus

© library.ua

Постоянный адрес данной публикации:

http://library.ua/m/articles/view/ВОЛОДИМИР-ТЕМНИЦЬКИЙ-СТОРIНКИ-ПОЛIТИЧНОЇ-БIОГРАФIЇ-до-125-рiччя-вiд-дня-народження

Похожие публикации: LRussia LWorld Y G


Публикатор:

Олександр ПанКонтакты и другие материалы (статьи, фото, файлы и пр.)

Официальная страница автора на Либмонстре: http://library.ua/Ukraine

Искать материалы публикатора в системах: Либмонстр (весь мир)GoogleYandex

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

ВОЛОДИМИР ТЕМНИЦЬКИЙ: СТОРIНКИ ПОЛIТИЧНОЇ БIОГРАФIЇ (до 125-рiччя вiд дня народження) // Киев: Библиотека Украины (LIBRARY.UA). Дата обновления: 24.08.2014. URL: http://library.ua/m/articles/view/ВОЛОДИМИР-ТЕМНИЦЬКИЙ-СТОРIНКИ-ПОЛIТИЧНОЇ-БIОГРАФIЇ-до-125-рiччя-вiд-дня-народження (дата обращения: 16.11.2018).

Комментарии:



Рецензии авторов-профессионалов
Сортировка: 
Показывать по: 
 
  • Комментариев пока нет
Свежие статьиLIVE
Публикатор
Олександр Пан
Львiв, Украина
834 просмотров рейтинг
24.08.2014 (1544 дней(я) назад)
0 подписчиков
Рейтинг
0 голос(а,ов)

Ключевые слова
Похожие статьи
Хорошая музыка, отличное шоу и непередаваемые эмоции от посещения качественного концерта - так должны проходить все вечера. Особенно если вы проживаете или гостите в Киеве - эпицентре светской жизни страны. Мы выбрали три наикрутейших события.
Каталог: Лайфстайл 
3 часов(а) назад · от Україна Онлайн
в сборнике статей представлены некоторый анализ свойств эфирной ссреды
Каталог: Физика 
4 дней(я) назад · от джан солонар
Зимняя одежда, которая делает фигуру стройнее (тенденции 2019 года)
Каталог: Лайфстайл 
4 дней(я) назад · от Україна Онлайн
Рецензии. М. Н. МАШКИН. ПАРИЖСКАЯ КОММУНА 1871 Г. ХРОНИКА РЕВОЛЮЦИИ
Каталог: Политология 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
Обзоры. ИСТОРИКИ-МАРКСИСТЫ ФРГ ПРОТИВ ФАЛЬСИФИКАЦИИ ХАРАКТЕРА И ИТОГОВ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ
Каталог: Политология 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
В. И. КИЗЧЕНКО. Первая российская революция и культурный процесс на Украине. Киев. Наукова думка. 1984. 188 с.
Каталог: Культурология 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
ИДЕЙНО-ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭВОЛЮЦИЯ ПАЦИФИЗМА (1917 - 1939 гг.)
Каталог: Политология 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ В АНТИВОЕННОМ ДВИЖЕНИИ ВЕЛИКОБРИТАНИИ
Каталог: Политология 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
В БЮРО МЕЖДУНАРОДНОГО КОМИТЕТА ИСТОРИЧЕСКИХ НАУК
Каталог: История 
6 дней(я) назад · от Україна Онлайн
Подлинная причина провала РФ в освоении Космоса. The real reason for the failure of the Russian Federation in the development of the Space.
Каталог: Философия 
6 дней(я) назад · от Олег Ермаков

ВОЛОДИМИР ТЕМНИЦЬКИЙ: СТОРIНКИ ПОЛIТИЧНОЇ БIОГРАФIЇ (до 125-рiччя вiд дня народження)
 

Форум техподдержки · Главред
Следите за новинками:

О проекте · Новости · Отзывы · Контакты · Реклама · Помочь Либмонстру

Украинская цифровая библиотека ® Все права защищены.
2008-2018, LIBRARY.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту)


LIBMONSTER - INTERNATIONAL LIBRARY NETWORK